СПІКЕР:
Родіонова Ірина Олександрівна - к.мед.н., доцент кафедри внутрішньої медицини ННЦ “Інститут біології та медицини” Київського національного університету імені Тараса Шевченка, лікар-гематолог, лікар вищої категорії.
АКТУАЛЬНІСТЬ:
Актуальність своєчасної діагностики та лікування причин виникнення підвищення тромбоцитів в аналізах крові, випливає з труднощів при медичному веденні та психологічній підтримці пацієнтів з даною патологією.
Звісно, що високий рівень тромбоцитів необов'язково сигналізує про будь-які клінічні проблеми. Насамперед, реактивна тромбоцитемія є найчастішою причиною високого рівня тромбоцитів. На неї припадає від 88% до 97% випадків тромбоцитемії у дорослих, та 100% у дітей. У дорослих це можуть бути: гостра інфекція, ураження тканин, хронічне запалення та злоякісність, як часті причини реактивної тромбоцитемії. Зазвичай один або кілька цих станів присутні у більш ніж 75% випадків з реактивною тромбоцитемією.
Лікарям різних спеціальностей слід пам’ятати, що вторинний тромбоцитоз як реакція з боку системи крові на наявність цих захворювань може призвести до виникнення тромботичних ускладнень, насамперед гострого інфаркту міокарда, тромбозу брижової вени та тромбоемболії легеневої артерії. Отримані дані низки когортних досліджень свідчать про те, що дорослі з уперше виявленим тромбоцитозом піддаються підвищеному ризику розвитку кількох типів раку та підлягають відповідним обстеженням.
Раніше вважали, що високий рівень тромбоцитів може виникнути виключно у пацієнтів з поліцитемією, а високий показник еритроцитів, в свою чергу, є додатковим фактором ризику ускладнень. На сьогодні, після виключення реактивних причин тромбоцитемії, слід розглянути клональну тромбоцитемію. Найбільш частою причиною клональної тромбоцитемії є мієлопроліферативне захворювання - есенціальна тромбоцитемія (essential thrombocythemia), поліцитемія та первинний мієлофіброз.
Тому актуальними постають питання своєчасної діагностики та лікування причин виникнення тромбоцитозу, в тому числі, як ускладнення при багатьох захворюваннях організму. Лікарі сімейної медицини можуть стати першою ланкою проведення диференційної діагностики цих станів на основі оцінки об’єктивного статусу пацієнта, результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Тому, сімейному лікарю необхідно добре орієнтуватися в методах діагностики та симптоматичного лікування тромбоцитозу у пацієнтів.
МЕТА ЗАХОДУ:
Представити дані щодо поширеності, патогенезу, клінічних ознак тромбоцитозу і продемонструвати на основі розбору клінічних випадків принципи діагностики та лікування підвищеної кількості тромбоцитів, які будуть базуватися на засадах доказової медицини для оволодіння лікарями навичками вибору правильної тактики ведення пацієнтів з тромбоцитозом.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ:
Лікарі здобудуть наступні навички:
- знання з патогенезу розвитку тромбоцитозу;
- розпізнавання ключових симптомів в клінічній картині хронічних мієлопроліферативних захворювань;
- правильне диференціювання первинних та вторинних тромбоцитозів;
- призначення необхідних методів обстежень для сучасного лікування поліцитемії та первинного мієлофіброзу;
- ведення пацієнтів із вторинними тромбоцитозами амбулаторно та в соматичних стаціонарах.
ПИТАННЯ, ЩО БУДУТЬ РОЗГЛЯДАТИСЬ:
На прикладі клінічних випадків будуть розглянуті наступні питання:
1) особливості клінічних проявів вторинних (симптоматичних) тромбоцитозів;
2) сучасні дані щодо діагностики та лікування есенціальної тромбоцитемії;
3) методика розпізнавання ключових симптомів та даних лабораторних досліджень хронічних мієлопроліферативних захворювань, на які повинен звернути увагу лікар загальної практики та лікарі інших спеціальностей;
4) сучасні методи диференційної діагностики поліцитемії та первинного мієлофіброзу;
5) ведення пацієнта з поліцитемією;
6) особливості ведення пацієнтів зі первинним мієлофіброзом;
7) призначення симптоматичної терапії пацієнтам із тромбоцитозами.
